Дастархан — килимок, на якому розкладають їжу.
Чінґяне — циган (татар.).
Кушак — крамовий пояс.
Чауш — посланець.
Ат–мейдан — іподром.
Петроні — квартал Стамбула.
Селямлик — чоловіча половина турецького дому, султанського палацу.
Дефтердар — міністр фінансів.
Бостанджі–баша — шеф субашів — охоронців громадського порядку в османській Туреччині.
Орта — яничарський полк.
Улем — вище юридичне духовенство.
Кизил ельмада герюшюрюз! — Ми зустрінемося в країні золотого яблука! (турецьк.)
Тюрбе — гробовець.
Тюрбедар — цвинтарний сторож.
Фатиха — перша сура Корана.
Каурма — суп із баранини.
Якши джигіт, біюк бакшиш — хороший юнак, великий бакшиш.
Оджак — яничарський корпус.
Яничарка — яничарська рушниця.
Пищаль — ручна гарматка — зброя яничарів.
Корпус яничарів ділився на три з’єднання — булуки. Стамбульський булук складався з 60 орт.
Аджем–оґлани — іноземні юнаки (турецьк.).Яничари–школярі.
Сардар — полководець. Так називали яничара–аґу.
Чаушлар — наглядач за поведінкою яничарів у бою. Чаушлари їздили на фарбованих конях, щоб виділятися серед воїнів.
Бесмеле — постійний вступ до сур Корану, до проповідей.
Моакіт — відаючий годинниками при мечетях.
За мусульманською демонологією, мерці перетворюються на вурдалаків.
Чардак — балкон, галерея.
Рахіб–хоне — послушниця дервішського монастиря.
Кет–худа — сільський староста.
Каїш–башак — напівлюдина, напівчорт (татар. демонологія).
Мекіри, оджу — злі джини, що перетворюються на собак, цапів.
Сабаних хайр олсун — доброго ранку! (татар.)
Алла раз олсун, дост–ака — спасибі, брате (татар.).
Каймак — твердий овечий сир.
Степи Узухри — так ногайці називали степи між Дніпром і Доном.
Кара–су — Чорна вода (татар.).
Ескі–Кирим — Старий Крим — перша столиця татарського ханства.
Театр Кара–ґез — театр на зразок вертепу.
Шекер — цукор (турецьк.).
Пашмаклик — віно для султанських жінок.
Капиджії — сторожа воріт султанського палацу.
Вислів Селіма Грізного (1512–1520): «Панувати — це суворо карати».
Грецькі папаси — грецькі священики.
Шаріат — мусульманське право.
Узенчик — у перекладі з татарської — річка.
Ярлик — ханська грамота.
Баскак — татарський збирач податків (у перекладі: той, що давить за горло).
Джіз’є — земельний податок з немусульманського населення і подушне.
Бешур — міра сипучих тіл, восьмина.
Кіш — стійло для овець.
Ашики — дитяча гра в кості.
Еклізі–бурун — найвищий шпиль Чатирдаґу.
Хизр — покровитель подорожніх і пастухів.
Харт–ана — бабуся.
Ібліс — злий демон, сатана.
Уруш–кіш — місце перебування отамана чабанів.
Танґ атар — світає (татар.).
Джаханнам — пекло.
Єлдиз — зірка (татар.).
Мезарташ — надмогильний пам’ятник.
Ватажки повстань проти османського уряду на початку XVII ст.
Аталик — вихователь ханича.
Сотня капи–кулу — сейменів, що формувалися у Криму на зразок турецьких яничарів, називали капи–кулу (в перекладі — дверними рабами).
Кисея — тонкий прозорий крам.
Паша–каписи — канцелярія великого вождя.
Рамазан — мусульманський осінній місяць посту.
Мосахир — барабанщик, вуличний сторож.
Тугра — державна печатка.
Дабірство — риторичне мистецтво.
Пастирма, баклава — страви з баранячого м’яса.
Гамали — носильники.
Кяшкуль — мисочка з кокосового горіха.
Вейсі і Нефі — турецькі поети–сатирики початку XVII ст.
Капу–аґа — церемоніймейстер.
Султан–мезади — султанське торжище.
Капудан–баші— адмірал флоту.
Юк — турецька міра грошей (100 тисяч акче).
Салердар–аґа — начальник придворних зброєносців.
Дост–ака — рідний брате (татар.).
Огли–калям — інтелігенція (турецьк.).
Клепсидра — водяний годинник.
Гашник — чоловічий шовковий пояс.
Коп! Іаша! — Встань! Живи! (татар.)
Острів Кандія — Крит, належав Венеції.
Шертна грамота — договірна грамота.
Йстер!— Досить! (турецьк.)
Санджак — прапор (турецьк.).
Намазний день — день молитов за померлі душі.
Хийгач — паляниця на курдючному салі.
Бекеча — наложниця.
Кябін — весілля.
Вай, вай, анам!— Ой, ой, мамо! (татар.)
Шаламаджа — турецький шовковий крам.
Чонґар — інструмент, схожий на гітару.
Бакчибаша — сторож базару.
Хто хотів звернутися до султана на вулиці, тримав засвіченого факела над головою.
Ямаки — гарнізонні яничари.
Магріб — молитва при заході сонця.
Купець–касапчі — різник (татар.). Так татари називали російських купців.
Меним оглим, яш ярем — мій синочку, молоденька половинко (татар.).