Мальви. Орда - Страница 155

155

— Лебедице–Мотре, Лебедице–Мотре! — прошепотів Єпіфаній, ставлячи хреста на батуринському погарищі. — Явись мені, прилинь до мене, біла душе моя, я прощений, я віднайшов Храм!

* * *

Єпіфаній розплющив очі: над Сеймом світало. Спливали по течії останні криваві пасмуги, чорна курява тихо спадала на луки, витемнюючи зелень, тліли останні головні на батуринських румовищах.

Біля Єпіфанія, на камені, сиділа в чорній хустині Мотря Кочубеївна. Вона дивилася сумними очима на ченця, гладила його долонями по обличчі, заспокоювала й благала:

— Я наздогнала тебе… Скажи, грішний отче, розкрий таїну останньої сповіді Мазепи, він мусив сказати якісь слова про мене. Так потрібні мені вони на далеку дорогу…

Єпіфаній упізнав Мотрю, а в ній Лебедицю, що приснилася, згадав усе, що сталося, й відказав:

— Тайну сповіді? Так, так… Гетьман передав для тебе листочки безсмертника, ось вони… І мовив: «Благословила вона мене на велике діло». Більше нічого не сказав… Хай не забуде Господь того благословення в грядущих поколіннях…

— Спасибі, — проказала Мотря.

Єпіфаній сидів біля Лебедиці на камені, замість хреста тримав у руці палицю. Втім, почувся стогін — оглянулися обоє. Неподалік, над самим Сеймом, конав козак, вбитий на палю. Сивий чуб упав на його обличчя, мов хвіст полковницького бунчука, він вистогнував:

— Чи ж то я Месія, що гину за спасіння народу? Скажи мені, всечесний отче… А коли так, то запиши до своєї євангелії мої муки і будь моїм апостолом первозванним…

Підвелися. Мотря сперлася рукою на плече Єпіфанія, а він — на палицю; довго вдивлявся чернець в обличчя замученого козака, намагався згадати, де бачив його; потім обоє перехрестилися, помолилися за упокій козацької душі й рушили вниз берегом Сейму, щоб іти від села до села, від міста до міста й мовчки заглядати в людські обличчя, — а ще хтось подасть шматок хліба.

Помилуй нас, Боже, по велицій милості твоїй!..

Львів — Київ — Батурин,

1989–1991

notes

Магометанське літочислення, що починається з 622 року — дати переселення Магомета з Мекки до Медини. За нашим літочисленням — 1640 рік.

Фреката — веслове турецьке судно.

Меддах — турецький співець, оповідач.

Шагін–Ґірей — татарський полководець із роду Ґіреїв, що 1624 року вигнав турецьких васалів із Кафи.

Мубашири — рахівники, що відраховували данину для султана.

Священний вислів пророка Магомета.

Грецькі даскали — грецькі вчителі.

Кизилбаші— турецькі повстанці проти султанів.

Ускок — сербський повстанець.

Клефт — грецький повстанець.

Хаджі Бекташа — монах, який заснував у XIV ст. орден дервішів–бекташів.

Такіє— дервішський монастир.

Джихад — священна війна проти християн.

Аксакал — сивоборода, шанована людина.

Висока Порта, Високий Поріг — султанський уряд Туреччини.

Шиїт — мусульманська секта, визнана в Ірані й Іраку. В Туреччині — сунніти.

Хафіз — вчений богослов, що знає Коран напам’ять.

Міндер — підвищення вздовж стіни для спання.

Фередже — жіноче покривало поверх плаття в туркень.

Тепе–оба — у перекладі з татарської — вершина–гора.

Азан — заклик до молитви.

Намаз — молитва.

Хатиби — мусульманські проповідники.

Мюрид — послушник.

Оp–капу — Перекоп, у перекладі з татарської — двері фортеці.

Від Бористену до Гнилого моря — від Дніпра до Сиваша.

Мушарабії— ґратки на вікнах у гаремах і на галереях у мечетях, де моляться жінки.

Шейх — глава дервішського монастиря.

Тімар–хане — будинок для божевільних.

Джаври — ґяури, погордлива назва християн.

Яшмак — заслона на обличчях у мусульманок.

Ґяур яман — проклятий ґяур.

Ашхам хайр олсун — добрий вечір (татар.).

Спаґії — воїни турецької національної кавалерії.

Диван — верховна рада при султанові чи ханові.

Чорбаджі — яничарський полковник.

Урхан — султан Урхан Газі, який сидів на престолі у XIV ст., створив військо «йені–чері» (нове військо) з вихованих у спеціальних закладах християнських хлопчиків.

Ворота Баб–і–гамаюн — ворота султанського палацу, перед якими виставляли голови страчених достойників.

Кадіаскери — верховні судді обох бейлербейств — Анатолії і Румелії.

Валіде — мати султана.

Ода–баші— начальник яничарської казарми.

Бедестан — центральний критий ринок у Стамбулі.

Мангал — жаровня.

Медресе — школа.

Тімаріоти — турецькі землевласники, що за землю відбували службу в спаґіях.

Аллах акбар — великий Боже (араб.).

Тати — степові татари називають гірських татами (віровідступниками).

Калга — молодший брат хана, воєнний міністр.

Ак–мечеть — теперішній Сімферополь.

Калям — тростинкове перо.

Газелі— ліричні вірші.

Чаїри — полонини і поляни.

Сеймени — ханські стрільці, татарські яничари.

Гетьман Грицько Чорний розгромив татар під Бурштином у 1629 році.

Даї — дядько (татар.).

Шагін — у перекладі з татарської — сокіл.

155